Проживши 10 років у Львові, безліч разів йдучи центром міста, погляд захоплювала велич оперного театру. Колеги на роботі говорили, що він побудований на річці Полтва, але чому саме там? Навіщо було обирати саме це болотисте місце, що ускладнювало і без того непросте будівництво? І я зловила себе на думці, що зовсім нічого не знаю про нього. Тому записалася на екскурсію оперним в туристичній фірмі "Час на мандри".
В день екскурсії була впевнена, що вона мені не сподобається, адже перед самим виходом мені зіпсували настрій, і така роздратована я прийшла до місця зібрання туристичної групи. Спочатку так і було, мене злили якісь найменші деталі: шум на площі перед театром заважав розчути розповідь екскурсовода, особливо від дітей, а точніше від машинок, на яких вони катаються навколо фонтану; манера донесення інформації екскурсоводом, ніби слухаєш передачу на каналі "Культура" (будь ласка, говоріть простіше, ніби з другом, якого поважаєш). Моє вухо навіть різали обмовки типу "по-перше", а далі в розповіді не вжито "по-друге", "по-третє".
Однак дівчинка-екскурсовд мені дуже швидко почала подобатися своїм вмінням триматися, привітністю, винахідливістю. Симпатична, рудоволоса та активна.
Вона розповідала нам про статуї на театрі, про їхні значення, а ми задирали голови та фотографували. Я дізналася, що статуї на вершині символізують "комедію і драму" та "музику", а центральна - слава. Слава тим, хто присвятив своє життя мистецтву. Виявляється, що натурниця, яка позувала майстру для статуї "Слави", була на 4 місяці вагітності. Справді, якщо подивитися уважно, то можна це помітити.
Нижче в трикутнику розміщена скульптурна композиція "Радощі і страждання життя". По бокам в колонах сидячі статуї жінок, одна тримає в руках маску (комедія), інша - ніж (трагедія).
Далі нас запросили в середину, щоб роздивитися красу оздоблення театру опери та балету імені Соломії Крушельницької. Як же мені сподобалося бродити тими напівтемними ходами театру, це дивовижно красиве місце. В театрі якраз уже не було відвідувачів, а світло лишили ввімкнутим тільки в деяких його частинах, і лише наша група блукала там. Не знаю, чи це такий спеціальний хід, щоб створити атмосферу, чи не заплановано, але я була від цього просто зачарована!
Найгарніші місця - це вестибюль, фойє або "Дзеркальна зала" та зала глядачів, де все в позолоті, гравюрах, ліпнині.
В "Дзеркальній залі" статуя Соломії Крушельницької. Кажуть, що вона була жінкою з характером. Відмовилася заспівати російською мовою на прохання царя, заявивши, що вона українка!
Як же можна втриматися і не зробити селфі в "Дзеркальній залі"? :)
А це вже глядацька зала. Вишукане місце, з красивим багатотонним світильником, оксамитовими сидіннями, золотим оздобленням.
Знаєте, ми ще й попали на репетицію. Цей піаніст якраз грав приємну мелодію, і мені так не хотілося звідти йти назад додому, але екскурсія завершувалася...
Дякую працівникам "Час на мандри" за привітність, це був інформативний і такий приємний вечір. До зустрічі!
.jpg)
